Звичайнісінький гній як конкуренція «Газпрому»

 

Звичайнісінький гній як конкуренція «Газпрому»

Новини. Газета по-львівськи



У люксембурзькому Келені, хоч і опалюють будинки газом, не залежать від примх російського 
«Газпрому». Блакитне паливо там отримують …з гною. 
Почалося все 1989 року, коли три фермери з люксембурзького селища Келен сиділи за келихом 
вина та обговорювали поточні справи. Аж ось мова зайшла про дивні експерименти у Швеції, де 
з коров’ячого гною намагалися виробляти біопальне. Про це писали в газетах. «От і нам би 
так!» – розмірковували чоловіки. Але на балачках справу не полишили.
На ранок усі троє пішли до місцевої мерії агітувати за таку ідею. «Та що ви, хлопці, яке там 
біопаливо, ви з глузду з’їхали», – почули у відповідь ініціатори. І лише 2004 року, коли 
місцеві ради в Люксембурзі почали вживати заходів для боротьби із глобальним потеплінням, у 
мерії Келена згадали про начитаних фермерів.
Спочатку створили фермерський кооператив Naturgaskielen, а 2010 року запрацювала фабрика з 
переробки на біогаз гною та харчових відходів. Причому газ цей за якістю не поступається 
природному газу, що видобувають з надр планети.

Поштовх надійшов від Путіна
Сьогодні цим газом забезпечують 1500 приватних господарств. «Якщо раптом «Газпром» перекриє
газ зовсім, то ми жодним чином не постраждаємо», – каже Жан Берхем, один з ініціаторів, 
фермер і за сумісництвом президент кооперативу Naturgazkielen. Виходить, що цей кооператив 
створив справжню конкуренцію «Газпрому»? Адже цей російський монополіст є найбільшим 
постачальником блакитного палива в Люксембурзі. «Ви от смієтеся, – продовжив фермер. 
– А коли Путін уперше перекрив газовий кран, то ми відразу отримали дзвінок з міністерства:
 мовляв, давайте, швидше будуйте свою фабрику!»
Жан Берхем визнає, що це лише початок: «Наш газ не складає навіть одного процента всього
 спожитого газу в Люксембурзі», – пояснює він. Водночас слід визнати, що така ініціатива 
виявилась надзвичайно успішною і більше не є якоюсь мрією, адже півтори тисячі домашніх 
господарств перебувають тепер на автономному забезпеченні блакитним паливом. Щорічно в 
селищі Келен 50 тисяч тонн гною і харчових відходів перетворюють на газ високої якості та 
натуральні добрива для полів.
Крім Жана Берхема фабрикою з виробництва альтернативного газу керує ще один фермер з 
ініціативної трійки. А взагалі-то в штаті – сім осіб, включно із директором, секретаркою, 
електриком та водієм вантажівки, яка щодня збирає сировину. Адже для виробництва газу 
використовується не тільки гній тварин, а й харчові відходи місцевих жителів, а також 
продукти харчування з супермаркетів із вичерпаним терміном придатності.
Для реалізації ідеї потрібно нею захворіти
Весь технологічний процес вироблення біогазу Жан Берхем знає в найдрібніших деталях, хоча
 ніколи не отримував відповідної освіти. Все своє життя працював фермером, вирощував 
худобу, про біогаз же дізнавався із книжок та газет, а також їздив до Швеції подивитись 
на місцеве диво – такий собі екологічний автопарк, в якому всі автобуси їздять лише на 
біогазі.
Келен з його фабрикою виготовлення біогазу поки що залишається винятком у Люксембурзі. 
«Багато хто звик, що все є так, як є, і не хоче нічого змінювати, – розмірковує Жан Берхем.
 – А для того, щоб щось змінити, потрібно справді цим хворіти». За словами фермера, 
найближчим часом кооператив планує збільшити потужності фабрики на третину.


Джерело: news.finance.ua


Создан 25 мар 2013