Війна і контратаки російських військ на Донбасі

 

Війна і контратаки російських військ на Донбасі

Газета по-львівськи



1. Що сталося? Російські військовики почали масовані контратаки в Донбасі. Військове вторгнення Росії. Так, це факт. Це те, що вже трапилося. Військова обстановка на Донбасі серйозно змінилася.

Оскільки наступ українських військ розсік залишки «ДНР» і «ЛНР», і бої почалися в Донецьку й Луганську, агонія терористів була питанням найближчих тижнів. І Путін вибрав відкриту війну, щоби продовжити руйнування Донбасу. Тому 10 серпня Росія узялася перекидати бронетанкові й артилерійські підрозділи «добровольців». Нові частини – до 250 одиниць бронетехніки, до 100 одиниць гармат і мінометів. Найбільш значущими факторами стало розгортання російськими військами системи ППО – ЗРК «Стріла-10», «Оса», «Бук», що унеможливлює застосування української авіації в прикордонних районах. А також масоване застосування російської артилерії по українських військах у прикордонних районах в радіусі до 40 кілометрів, що завдає основних утрат. Усі ми прекрасно розуміємо, що підготувати сотні екіпажів бронемашин, артилерійських розрахунків, розрахунків системи ППО, організувати розвідку, управління, зв’язок, ремонт, постачання – жодні «ополченці» не могли – це російські військовослужбовці. З урахуванням російських військ, які розстрілюють українських солдатів із території РФ, великої концентрації засобів радіотехнічної й артилерійської розвідки, військ ППО, охорони, зв’язку, постачання, не буде перебільшенням оцінити російське угрупування, що воює проти України, діючи як з нашої, так і з російській території, як мінімум у 20 тисяч (!!!) військовослужбовців. Причому на українській території постійно діють російські підрозділи чисельністю не менш ніж у 3 тисячі військовиків. Угруповання Безлера заявило, що отримало з РФ важку артилерію – РСЗВ «Ураган» і 240 мм самохідний міномет «Тюльпан».

2. Стратегія російського вторгнення. Російські бронегрупи й артилерійські підрозділи вирішують п’ять задач: а) завдання поразки українським воякам у районі Новосвітлівки; саме вони забезпечують охоплення Луганська з боку російського кордону – це дасть змогу деблокувати Луганськ і зірвати захоплення міста;б) нанесення поразки українському угрупованню, котре охоплює Донецьк із півночі в районі Ясинуватої, Нижньої Кринки; в) оборона району Іловайськ-Моспине, сковування українських груп, які здійснюють охоплення з півдня Донецька; г) завдання поразки українським силам у районі Саур-Могили й Шахтарська з метою захоплення стратегічно значущого району та прикриття ключового для противника вузла Шахтарськ-Сніжне-Торез; д) згортання фронту вздовж кордону на південь у бік Маріуполя під прикриттям російської артилерії – бої тривають за Успенку, і довго там не протриматися – російська артилерія розстрілює наші позиції, наче у тирі...

3. Тактика. Російські війська тактично вирішують завдання знищення бойового потенціалу наших мобільних і механізованих частин, артилерійських підрозділів. Противник цементує оборону сильними бронегрупами, з танками. Під час оперативних пауз противник намагається піддавати наші війська постійному вогню з мінометів і РСЗВ. Радіотехнічна розвідка, безпілотники й агентурна розвідка визначають місця концентрації наших військ, і за цими координатами наносять артилерійські удари, які дуже ефективні, оскільки наші воїни розміщуються на відкритій місцевості, без серйозних укріплень.

Що робити?

1. Припинити говорити, що у нас все добре, терористи розбігаються. Так, українські посібники терористів, російські найманці-ідеалісти (таких теж чимало, мовляв, піддалися зомбуванню кремлівської пропаганди), які на власні очі побачили, що таке справжня жорстока війна, дезертирують і розбігаються, або ж просто займаються бандитизмом і розбоєм. Кадрові російські підрозділи, які зараз стали основою опору і ударними частинами, – є «свіжими», і попри ефективну протидію українських військ б’ються жорстко – а «гарматного м’яса» Росія ніколи не шкодувала. Пропаганда дає змогу противнику воювати, не звертаючи уваги на втрати.

2. Відмовитися від активних операцій мотомеханізованих військ в 30-кілометровій зоні від російського кордону. Так, про це гірко казати, та якщо ми продовжуватимемо кидати наші кращі бригади для ударів в зону вогню безкарної російської артилерії – це не матиме жодних позитивних наслідків, лише невиправдані в наших умовах важкі втрати, яких уже зазнали чотири наші бригади. У цій зоні можлива ефективна оборона виключно за наявності залізобетонних довговічних споруд. Потрібні серйозні інженерні роботи, щільне мінування. Установка мінних загороджень і зведення укріплених районів необхідні насамперед в Маріуполі, Новоазовському та Тельманівському районах. Це не жарти. Росія жадає захопити Маріуполь – це один із найбільших металургійних і промислових центрів України, а з військової точки зору агресор зацікавлений у його повному руйнуванні або захопленні.

3. Слід змінити тактику наших військ. Припинити розміщення блокпостів просто на відкритій місцевості, без вогневих зв’язок, артилерійської підтримки, дрібними групами, без наявності протитанкової зброї, розвідки. Війська мають укриватися від вогню в населених пунктах, серед капітальних будівель, здатних забезпечити укриття. Ядром бойових груп мають бути батареї і дивізіони гаубичної і реактивної артилерії, мінометів. Головною проблемою бойового застосування наших військ є аж ніяк не відсутність якоїсь техніки, а нестача взаємодії родів військ, відсутність злагодженості бронетанкових підрозділів, піхоти, розвідки й артилерії. наступальні операції не можна зупиняти, недопустимо поступатися противнику ініціативою. Обстановка така, що міцну оборону побудувати ми не зможемо. Немає ні щільності військ, ні інженерних засобів. Необхідно послідовно зосереджувати ударні угруповання для знищення війська противника – шляхом зрізання зручних виступів в лінії фронту, захоплення населених пунктів і міст. Російський наступ може зупинити одне – якщо їх втрати будуть істотно перевищувати наші. Тому у кожного командира, якщо він хоче спокійно жити на своїй ділянці фронту, є лишень один варіант дій – створення ударних груп для постійних атак по противнику. Тільки це може скувати ворога. Конкретно треба брати Горлівку, Єнакієве, Іловайськ, Харцизьк, Луганськ, Донецьк. Причому за найкоротший термін.

4.Необхідно приступити на практиці до ефективної мобілізації й різко збільшити щільність українських військ у зоні АТО:

а). Забезпечити маршове поповнення бійцями, командирами і бойовою технікою задіяних на фронті частин. Необхідні не просто патріоти – потрібні підготовлені люди. Не можна кидати в бій людей, якщо на злагодження і бойову підготовку їм відводять якихось 15 днів. Резервом для кадрових частин мають стати тимчасові формування – батальйони терооборони і добровольчих частин.

б) Терміново взятися до формування оперативних резервів бригадного рівня. Вибудувати нову методику бойової підготовки військ, яка передбачатиме не лише індивідуальне, а й групове тренування, взаємодію і злагодженість бронетехніки, артилерії, піхоти, розвідки.

в) Мобілізувати в зону АТО для контролю тилових районів додаткові сили МВС і СБУ. Противник найближчим часом посилить активність диверсійних груп на наших комунікаціях. У зоні АТО мають постійно перебувати не менш ніж 30 тисяч співробітників МВС – без урахування добровольчих батальйонів, і не менш як 4 тисячі співробітників СБУ. В зону АТО треба відправляти зведені загони від усіх державних відомств – передусім від МОЗ. Необхідно терміново заповнити нестачу медиків у військових частинах і на передових евакуаційних пунктах. Потрібні співробітники служби з надзвичайних ситуацій. Загалом, все.

г) Скорегувати указ про мобілізацію і забезпечити призов всієї молоді, включаючи студентів ВНЗ. Так, захищати Батьківщину мусять усі, а не лише ті, кому не вистачило грошей на вищу освіту. І в тому числі повістку мають отримати й ті, хто вчиться за кордоном. Для всіх військовослужбовців-строковиків варто розробити новий інтенсивний не менш ніж 6-місячний інтенсивний курс бойової підготовки.

д) Відкрити призовні пункти для іноземних добровольців, готових битися за Україну, забезпечити процедуру швидкого оформлення громадянства для добровольців. Це єдиний доступний для нас шлях негайно збільшити кількість військових фахівців на фронті. Цей заклик має бути підтриманий інформаційною кампанією.

е) Батальйони тероборони, МВС і Нацгвардії в зоні АТО б’ються не просто з дрібними групами терористів – їх противник добре озброєні підрозділи ворога, які оснащено навіть бронетехнікою. Невідкладно назріло питання про укрупнення батальйонів тероборони в бригади – з доданням їм артилерії, мінометів, бронетехніки, і додатковим оснащенням батальйонів терооборони, Нацгвардії і МВС.

5. Необхідно змінити систему логістики і тилового забезпечення. Для цього треба рішуче скоротити апарат Міноборони приблизно на 60-70% і звернутися до менеджерів із логістики – взяти в свої руки управління. Жодних реформ там не може бути – немає часу. Треба брати окремих компетентних фахівців, система гнила і некомпетентна.

6. Слід змінити систему закупівель за кордоном. Держава має забезпечити канали негласного прямого ввозу в Україну всіх предметів критичного імпорту. Через спецслужби і дипломатів. З цих же каналів буде дешевше й робити закупівлі. Для ефективності закупівлі та виробництва озброєння необхідно насамперед скоротити на 70% «Укроборонпром», і на 50% – «Укрспецекспорт». І планувати роботу з нашим ВПК не відштовхуючись від думки цих посередницьких структур, а передусім з точки зору підприємств.

7. Нагальною є зміна ставлення військового і політичного керівництва до сил спеціальних операцій. Потрібне розуміння їх суті і бойових завдань як самостійного роду військ, а не як хорошої піхоти для охорони, конвоїв і штурмів. Необхідне командування на базі Міноборони, в якому керуватимуть професіонали, а не дилетанти, такі як генерал Н., на жаль. Потрібна оперативна координація сил спецоперацій МО з СБУ і Держприкордонслужбою. Спецслужби мають бути повністю націлені на виконання бойових завдань у боротьбі з агресією. Всі спецпідрозділи мусять працювати не тільки для функцій безпеки, а й для ударно-пошукових задач на тимчасово окупованій території Донбасу.

8. Валерія Гелетея треба негайно прибирати з поста міністра оборони. Ну, це просто абсурд. Ну, не можна настільки далеку від Міноборони людину ставити під час війни на таку відповідальну роботу й очікувати якихось результатів. Віктор Муженко – хороший генерал і мужній воїн, але у нього є один страшний недолік – він дуже боїться політичного керівництва. Більше, ніж ворога. На ворога він і самотужки готовий іти в атаку, а ось в кабінетах, замість того, щоби нав’язувати свою думку, намагається вгадувати. Тому й переймається особисто (абсолютно абсурдно) розстановкою блокпостів по карті. Але зараз інший час. Зараз треба відповідати не за процес ведення війни, а за перемогу. І або Муженко візьме на себе відповідальність, або його замінить хтось рішучий, хто відповідатиме за результат. І цей хтось рішучий має мати право просувати наверх таких самих рішучих і відповідальних. Тоді почне змінюватися тактичне мислення командирів, особливо середньої і молодшої ланок.

9. Чи можна домовитися з Путіним? Коли скінчиться цей кошмар?

Із Путіним домовлятися не можна. Переговори – блеф. Путін хоче домогтися визнання окупації Криму і Донбасу, щоби потім продовжити знищення України як держави. Ну, навіщо йому Крим, Донецьк і Луганськ, які він вже повністю економічно розвалив? Навіщо йому «Новоросія», якщо він вже знищив більшість прибуткових шахт, безліч провідних промислових підприємств Донбасу? Путінові вигідне знищення української металургії – це просто підвищує ціни на російську продукцію і допомагає Путіну успішно заробляти на санкціях, убиваючи конкурентів. Йому потрібна вся Україна. Крим і Донбас потребують Запоріжжя, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Миколаєва, Херсона. А ці регіони своєю чергою – Києва, Сум, Полтави, Кіровограда. А там вигулькне питання і про спільний кордон із ЄС ... Не зупиниться Путін. Не зупиниться. Війна припиниться, коли ми навчимося наносити агресору такі втрати, яких він уже не зможе легко компенсувати. Які деморалізують агресора. Тому треба перебудовувати суспільство і систему управління державою – що швидше ми станемо на військові рейки – то швидше переможемо.

10. Ми виграємо?

Це найважливіше. У війні ми переможемо. Але коли – залежить від керівництва держави. Нам необхідні блискавичні реформи, які спровокують швидкі позитивні зміни інвестиційного клімату. Економіка вичавлена, як лимон, і «золотий дощ» не проллється, скільки не підвищували ставки. Необхідна конфіскація майна посібників тероризму і сепаратизму – це єдиний найшвидший спосіб наповнення бюджету. Потрібна політична стабільність – а вона не настане без реформи місцевого самоврядування. І це треба робити кожного дня – аби люди, які ризикують життям за наш народ, за незалежну Україну, чітко бачили, заради яких світлих цілей вони роблять це – прямо сьогодні. Ми не можемо дати їм зараз багато грошей. Але можемо показати, заради якого майбутнього бійці затуляють наше спокійне буття в тилу від навали путінських орків.

Юрій БУТУСОВ



Создан 22 авг 2014