Творчий вечір Богдана Козака

 

Творчий вечір Богдана Козака

Новини. Газета по-львівськи



 

27 листопада з нагоди 75-ліття народного ариста України,

лаурета Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Богдана Козака в театрі імені Марії Заньковецької відбудеться творчий вечір.

 

 

Богдан Миколайович Козак це непересічна людина, він особливий, цікавий, талановитий, той, хто не просто вміє слухати, а чує. Цьогоріч театр святкує 75-ліття з дня народження митця. Про Богдана Козака можна сказати багато, а написати ще більше.

 

 

Віра Доленко автор і ведуча програми «За лаштунками» Національної радіокомпанії України (Київ): «Він – мудрий, талановитий та неординарний. При спілкуванні з ним виникає бажання слухати та відчуття потужної харизми майстра, яка проявляється у всіх сферах його життя та творчості».

 

 

н. а. України Лариса Кадирова актриса Національного театру ім. І. Франка (Київ): «Богдан Козак - це частина життя, яка сама по собі зрозуміла для мене, без неї я не уявляю Львова. Ми робили усе разом, вчилися разом, грали разом – були таким собі одним цілим. Я знаю, що є Богдан у Львові, він ніколи не зупиняється, завжди у русі інтелектуальному та емоційному».

з. а. України Любов Боровська актриса Національного театру ім. М. Заньковецької: «При всьому зовнішньому демократизмі Богдана Козака, ми страшно поважали і побоювались цієї людини. Коли він критикував, вимагав або дорікав – це було так боляче. Бувало, коли він йшов по коридору ми ховалися, адже гнів його був страшним. Незважаючи ні на що – він все розумів, допомагав, підтримував. Принцип Богдана Миколайовича стосовно роботи був таким: «Актор не виходить на сцену в двох випадках: або він помер, або завалилася сцена». Він багато пробачає людського, повсякденного, але, що стосується професійного відношення – це святе. Його підтримка під час студентських здач була цікавою, адже він казав: «Якщо ти прийшов – то дивуй! Роби!». Зрада професії для Богдана Козака – це зрада всього».

 

 

Олександра Люта артистка Національного театру ім. М. Заньковецької (Львів): «Я думаю, що він був для мене педагогом в минулому, є зараз і буде в майбутньому – до кінця життя. Він моя внутрішня підтримка, колега на якого хочеться тільки рівнятися, з яким хочеться грати на сцені. З перших днів навчання він нагадує мені мого тата, як зовні так і внутрішньо. Він став мені сім’єю, хресним батьком, адже завжди повторював татові слова: «Роби все так, щоб за тебе потім ніхто нічого не переробляв», -

 



Создан 11 ноя 2015