Сучасні українські міфи інвестиційної привабливості

 

Сучасні українські міфи інвестиційної привабливості

Газета по-львівськи



Маємо армію незадоволених станом економічного розвитку, динамікою реформ та ситуацією, що складається нині в Україні загалом. Одвічні запитання – «хто винен?» та «що робити?» – рік за роком залишаються без відповідей. Тож спробуємо з’ясувати, чого саме нам не вистачає, аби в Україну прийшов зарубіжний капітал.

 

Міф 1. «Закордонні інвестори згортають діяльність в Україні»

Після помаранчевої революції 2004 року Україна пережила справжній інвестиційний бум, коли будь-який глобальний інвестор вважав за невігластво втратити змогу взяти участь в українському «економічному диві». Та з часом стало зрозуміло, що дива чекати годі, адже фундаментальних змін із приходом нової еліти до влади не сталося. Остаточно інтерес до України було втрачено під час кризи 2008-2009 років. Ілюзії розвіялися, а глобальний інвестор отримав, найчастіше, негативний досвід інвестування у корумповану економіку. Обтяжений цим досвідом, він тепер не поспішає давати Україні другий шанс лише на обіцянках радикальних змін. А сьогодні став ще більш вимогливим до економічної політики держави. І поки що вона не доросла до того, щоби хоч якось задовольнити нові вимоги.

Проте інвестиції в окремі галузі, компанії та галузі й досі цікавлять зарубіжного вкладника. «Сьогодні як закордонних, так і наших інвесторів цікавлять проекти, пов’язані зі сферою IT, фармацевтикою, енергетикою, медициною», – розповідає генеральний директор інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа. Між іншим, саме підприємства із чужоземними капіталами працюють в Україні більш-менш стабільно й прозоро. На їхній досвід та особисті враженні від українського ринку покладають величезні надії, коли точаться розмови про імідж вітчизняного ринку на глобальній арені.

Революційні 2013-2014 рр. попри панічні «все пропало!», внесли деякі, хоч і незначні, корективи в ситуацію. Так, нестабільність економічної та політичної ситуації, анексія частини території та військові дії насторожили бізнес (й інвестиційний зокрема). Міграція підприємств з окупованих регіонів, згортання певних економічних процесів справді були, та сказати, що зарубіжний капітал вийшов з України, було б передчасно.

Згортання бізнесу – серйозні втрати для компанії. Понад те: загальним напрямком вітчизняної політики Європа таки задоволена. Тож, підприємства з іноземним капіталом, у більшості випадків, реально знизили активність, але повністю з ринку не вийшли. Натомість, після певної стабілізації ситуації на Сході починають потроху активізуватися.

 

Міф 2. «Нас зливають»

З приходом нової влади у 2014 р. світовий бізнес, потенційно зацікавлений в українській економіці, завмер в очікуванні кардинальних перемін. Тепер інтерес до України поступово знижується – це факт. Реформи провадяться занадто повільно, судова система майже не змінилася, а рівень корупції у деяких випадках показує стабільне зростання.

Однак, рейтинг інвестиційної привабливості International Business Compass, який проводиться щорічно Гамбурзьким інститутом світової економіки (HWWI) спільно з компанією BDO International, підняв Україну на 20 позицій (порівняно з минулим роком) на 89 місце. А Світовий рейтинг легкості ведення бізнесу (Doing Business) віддав нам 83 місце (що також на кілька позицій вище за попередні показники).

 

«Позитивні фактори, що ми спостерігаємо останнім часом, – відзначає керівник аналітичного відділу компанії Concorde Capital Олександр Паращій, – пов’язані, насамперед, зі стабілізацією ситуації в країні (стабілізація економіки після падіння 2014 року, стабілізація в зоні конфлікту, відновлення співпраці з МВФ та стабілізація курсу гривні, помірний дефіцит бюджету), а також першими кроками щодо реформ (у держзакупівлі – система ProZorro, патрульна поліція, перші спроби щодо дерегуляції зовнішньоекономічної активності)».

 

Міф 3. «Активні реформи вирішать усі проблеми»

Зміни в найрізноманітніших сферах, безумовно, мають стати тим підґрунтям, без якого подальше покращення економічної ситуації в Україні практично неможливе, але чи є вони єдиною рушійною силою майбутніх зрушень?

Сьогоднішні найбільші нарікання зарубіжних інвесторів полягають у площині непрогнозованості умов роботи на ринку. І це абсолютна правда. Законодавство та вимоги змінюються ледь не щодня й геть не завжди на краще. Багато нагальних питань не вирішують взагалі. Судова система не лише далека від досконалості, а й є сьогодні неабиякою перешкодою для легалізації та виходу з тіні навіть внутрішнього капіталу – зарубіжний інвестор не звик та й не готовий працювати в тіні.

«Негативний уплив на інвестиційну привабливість мають не власне зміни, а їхня динаміка, – вважає Олена Волошина, керівник аналітичного сектору компанії ЛІГА:ЗАКОН. – Будь-які трансформації, в тому числі позитивні у перспективі, що відбуваються, роблять нас надто ризиковою юрисдикцією в очах потенційних інвесторів. Замість реформ, ми подекуди бачимо хаотичність виконання та відсутність зрозумілого стратегічного вектору змін. Непередбачуваність у прогнозуванні знижує нашу конкурентоздатність».

Досі немає адекватних змін у банківському та страховому секторах. Податкові ставки, ставки кредитування, нестабільність національної валюти зводять нанівець позитивний потенціал багатьох ринкових проектів. Про страхування ризиків годі й говорити за таких умов.

Питання з приватизацією досі висить у повітрі. І це тоді, коли цей крок міг би привести в економіку компанії, здатні грамотно господарювати, створювати нові робочі місця, формувати капітали, що давали б стабільне наповнення державного бюджету.

Боротьба з корупцією – то взагалі окрема розмова, бо ведеться вона точково й занадто показово, аби бути системною та справді вплинути на ситуацію. Останнім часом, натомість, почастішали рейдерські атаки на успішний бізнес, гучні популістські справи, кулуарні розбірки тощо. Нова поліція із високим кредитом довіри громадськості – це, безумовно, неабияке досягнення, але воно абсолютно нівелюється застарілою системою суддівства.

Тож, зміни потрібні кардинальні й одразу в усіх напрямках. Наскільки це глобальне завдання може «потягнути» нинішня влада – щодо цього є чимало сумнівів. Хоча останнім часом в різні її ланки приходить-таки «нова кров», сформована із малого та середнього бізнесу, який точно знає, яких реформ потребує Україна. Та чи вдасться їм пробити броню старої системи?

І чи лежить питання інвестиційної привабливості вітчизняного бізнесу лише у площині реформ? Угода з ЄС дала змогу нам вийти на європейський ринок. І лише лінивий не спробував сьогодні вхопити того ласого шматка зарубіжного споживача. Виявилося, що український бізнес із спадком планової економіки не надто компетентний у веденні справ за світовими стандартами. До того ж, український продукт часом не відповідає вимогам до якості, тож не є особливо конкурентним. А тепер уявімо, що ми отримаємо після повної ратифікації угоди, коли на вітчизняний ринок зайде європейський виробник…

Та повернімося до інвестиційних портфелів. Манни небесної після проведення справжніх реформ певно що не буде, працювати доведеться вже за європейськими правилами, які серйозно відрізняються від тих, що маємо тепер. До цього треба вчасно підготуватися. «Прогресивні законодавчі зміни – це лише частина нашого домашнього завдання», – зазначає Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна. – Якщо ви подивитесь на українські закони – в більшості випадків це є аналог європейського законодавства. Проблема лише в тому, що в нашому суспільстві суворість законів пом’якшується необов’язковістю їх виконання. Зламати таку практику правозастосування – на це підуть роки». Проте іноземні інвестори про таку «особливість» українського ринку добре знають, а тому потенційно прибуткові та грамотно презентовані зарубіжному капіталу проекти і сьогодні знаходять інвесторів, попри усю нестабільність ситуації. Тож, чи треба шукати порошинку в оці влади, не помічаючи смітинки у власному?

 

Міф 4. «Зарубіжний капітал не заходитиме в Україну найближчим часом»

Одна із найбільших проблем сучасної української економіки – девальвація валюти – може стати й найбільшою рушійною силою залучення інвестицій, кажуть деякі експерти. Адже вартість входження на український ринок, особливо в сегменті малого та середнього бізнесу, знижена. Ризики високі, проте перспективи за умови стабілізації ситуації найближчими роками будуть вартими того.

Нещодавно на Київському міжнародному економічному форумі директор департаменту інновацій та інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку та торгівлі України Олена Мініч звітувала про інвестиційну привабливість країни. Вона детально зупинялася на ринку ІТ, і його досягнення як такого, що розвивається сьогодні у світі найбільшими темпами, можуть бути для нас показовими. Так, сьогодні вітчизняні фахівці цього сектору складають достойну конкуренцію на світовому ринку. А всесвітньо відомі компанії сегменту вже розглядають перспективи перенесення власних офісів в Україну (дехто вже змінив локації, віддаючи нам перевагу перед традиційними СНД-представництвами у Москві).

Адже географічне розташування нашої держави для таких компаній більш зручне для побудови взаємин із країнами на Сході, в тому числі й із тими, що колись належали до складу Радянського Союзу (а це перспективні ринки із високим потенціалом). Входження на український ринок, як ми вже говорили, доволі дешеве, як і робоча сила у порівнянні із європейською.

Тож, як бачимо, проблем із інвестиційною привабливістю у нас більше, ніж досить. Та панікувати дещо зарано. Приводи для ентузіазму є – Україна має потужний потенціал, варто лише його розкрити.

Джерело: http://www.epravda.com.ua



Создан 28 ноя 2015