Україна серед лідерів поміж виробників меду?

 

Україна серед лідерів поміж виробників меду?

Газета по-львівськи



 

Сергій Шмуля працював головним архітектором міста Красний Лиман, що на Донеччині, та є розробником герба цього населеного пункту. Через війну він вимушено переїхав до Києва, де продовжив займатися бджільництвом, яким захоплюється понад 10 років. Переселенець розробив план, за яким Україна може стати найвідомішим виробником меду в світі! Допоможе в цьому, каже він, використання інноваційної технології в догляді за бджолами. Для реалізації проекту Сергій Шмуля шукає інвесторів.

 

Пан Шмуля у липні 2014 року змушений був переїхати зі своєю родиною з Донецької області до Києва. Його рідне місто Красний Лиман розташоване поблизу Слов’янська – це населений пункт обласного значення, за яке точилися запеклі бої влітку 2014-го. Зараз Красний Лиман перебуває під контролем українських військовиків, але розташоване поблизу лінії зіткнення.

Сергій Шмуля зізнається журналістам: ніколи не думав, що покине своє рідне гніздо, де він працював головним архітектором у 1999-2000 роках, багато чого створив, проте найбільше пишається саме розробкою герба міста, чим вписав своє ім’я в історію Красного Лиману.

 

 

Знайти «друге дихання» на новому місці

 

«Війна перервала наше мирне життя, змусила покинути домівку. У нашому віці дуже важко відкрити «друге дихання» – аби жити. Ніколи не думав, що почнеться війна», – зізнається чоловік.

У Києві влаштувалися ушістьох у маленькій кімнатці і почали шукати себе в іншому житті. Родина Сергія велика – дружина, двоє одружених синів, двоє онучок.

«Людям, як я, похилого віку – вже дуже складно наново шукати собі місце у житті. Я дуже вдячний «Центру зайнятості вільних людей», що вони фактично роблять програму, яка є і в Америці, називається «Освіта протягом життя». Ми перевчаємося зараз, щоби знайти себе, щоби далі жити і бути корисними для країни. Зараз кожен має замислюватися не над тим, аби взяти якнайбільше від країни для себе, а щоби щось навпаки – дати країні», – розмірковує пан Сергій.

 

Медова промисловість має поєднати бізнес та громадськість

 

63-річний Сергій Шмуля є професійним бджолярем, займається цією справою понад 10 років. Він продовжує навчатись і ділитися своїми знаннями, і вже розробив план, за яким Україна, на його думку, має стати беззаперечним лідером у медовій промисловості, а українські бджолярі зможуть розраховувати на гідний рівень оплати та визнання.

«В мене виникла ідея створити обслуговуючий кооператив для бджолярів, який би долучав до діяльності, в тому числі і воїнів АТО. Ми хочемо створити соціальний проект, який буде займатися виробництвом і реалізацією продукції бджільництва. Експорт меду з України зараз активно розвивається. Тому ця бізнес-ідея є дуже перспективною», – вважає бджоляр-переселенець.

Кооператив, за задумом Сергія, має мати виробничі потужності для переробки і фасування продукції та бути своєрідним центром співпраці бізнесу та громадськості у галузі бджільництва. Сергій Шмуля у 2014 році очолив громадську організацію бджолярів, до якої вже долучилося приблизно 200 учасників. За задумом автора проекту, він об’єднає бджолярів з усієї України.

 

Сергій є співрозробником інноваційної технології у бджільництві. Разом зі своїм колегою Петром Хмарою, якого вже немає серед живих, він упроваджував біологічний метод лікування бджіл. Винахід належить кандидатові біологічних наук Петрові Хмарі. Сергій Шмуля робив дослідження і разом з автором ідеї проводив навчання серед бджолярів щодо застосування інноваційної технології.

 

«Наші бджоли живуть в 10 разів довше, ніж звичайні»

Головна мета біологічного методу – збереження якості продукції та імунітету бджіл. Досі для лікування недуг у комах в бджільництві використовують антибіотики, які негативно впливають на живий організм та мед у кінцевому підсумку. Метод, про який розповідає Сергій, є альтернативою.

«Це – біологічний метод і там ціла теорія. Ми ізолюємо матку для того, щоби вона не відкладала яйця, і таким чином зберігаємо енергію бджіл для боротьби з недугами. Бджола – як батарейка, вона має заряд: «розрядилася» – і все. А ми зберігаємо цей заряд, і наші комахи живуть в 10 разів довше, ніж звичайні. Якщо зазвичай бджола живе 39 діб, то наші бджілки будуть працювати аж 396 діб! Такого явища немає ще в історії бджільництва. Це дуже прогресивний метод, він забезпечує якість продукції і зберігає комах, їхню імунну систему», – ділиться досвідом пан Сергій.

Всі бджолярі, які долучаться до проекту, мають використовувати цю технологію. Знання передадуть виробникам, а мед проходитиме ретельний контроль якості, запевняє пан Шмуля.

 

Де знайти 450 тисяч доларів?

 

Сергій має бізнес-план для своєї ідеї і зараз активно шукає інвесторів. Він упевнений, що задум мають підтримати, бо він має величезні перспективи.

«На повний проект нам треба 450 тисяч доларів – це для того, щоби створити виробничі потужності. Ми вивчаємо джерела фінансування для своєї ідеї і частину коштів, думаю, знайдемо. Це будуть пайові внески членів нашої організації. Я приблизно підраховував, що це буде приблизно 70 тисяч доларів. Решта коштів… Подаю заявки на гранти. Шукаю змоги, але це не так просто. Економічно зараз Україна – не дуже приваблива. Велике сподівання на інвесторів, які зацікавляться дуже перспективним бізнесом», – пояснює Сергій Шмуля.

Пан Сергій планує створити новий підхід у бджільництві-господарюванні. Він вважає за необхідне прибрати усю ланку посередників-перекупників між виробником, бджолярем та кінцевим покупцем.

 

Бджоли Сергія ще не стали переселенцями

 

Бджоляр мріє створити власну ферму, на якій можна буде не лише виробляти продукцію, а й лікувати людей у спеціальних будиночках. Згідно з теорією «апітерапії», звуки, які творять бджоли, позитивно впливають на біоенергетику людини. Бджоли Сергія поки що залишаються в Донецькій області.

«Нещодавно ми купили дім в Київській області в Бориспільському районі. Він невеличкий – 26 квадратних метрів житлової площі, ми мешкаємо там ушістьох. Фактично – одна кімната, розділена меблями на декілька зон. Думаю, якщо там припиняться всі ті дії, то я повернусь, заберу свою пасіку і перевезу сюди», – ділиться планами бджоляр.

Кожного дня він перечитує новини з фронту, але засмучується, що покращення немає, бойові дії точаться поблизу рідного міста, розповідає Сергій.

 

«Ми побачили і смерті людей, і ці жахливі збиття наших літаків, які летіли у небі над Красним Лиманом. Ми бачили, як сепаратисти раділи цим подіям. А ми їм казали: «Там же люди живі, ви розумієте, що робите?!» Але втратили люди ці людські цінності… Я не знаю, як навіть це уявити: ми жили разом, і таке розчарування сталося, що одні – на одному боці барикад, інші – на другому», – згадує переселенець.

Сергія Шмуля, як і його родина, завжди плекали патріотичні настрої. В його помешканні можна побачити багато української символіки та атрибутики. Сергій залюбки спілкується українською і пишається цим. Очі пана Сергія однаково натхненно сяють любов’ю, коли він згадує про бджіл та про Україну.

«Це моя рідна мова, тому мені дуже легко було перейти, вона мені дуже подобається. Не хочу образити тих людей, які там мешкають, але скажу так: вони задурманені, вони не розуміють, що Батьківщина може бути лише одна і міняти протягом життя Батьківщину – це недобре. Понад те: міняти її в такий – військовий – спосіб, коли гинуть тисячі людей. Сама ідея цієї зміни не виправдовує втрат, яких усі ми зазнаємо», – вважає Сергій Шмуля.

Пан Сергій розуміє, що взявся втілювати в життя великий і непростий проект, проте впевнений, що все вдасться так, як він задумав. Родина підтримує його, адже знає, що глобальні задуми батька часто мають визнання і на державному рівні, й на світовому. 

 

 

Джерело: http://www.radiosvoboda.org



Создан 27 дек 2015