Checklist реформи. Що змінюється у вищій освіті?

 

Checklist реформи. Що змінюється у вищій освіті?




 

Упродовж останніх двох років роботи у Міністерстві освіти і науки більшість моїх зусиль були направлені на реформу вищої освіти.

 

Спершу – на прийняття, а потім – на імплементацію нового Закону «Про вищу освіту».

Зміни у цій сфері завжди проходять повільно. І з-поміж усього потоку новин ці зрушення можуть пройти майже непоміченими.

Тому я хочу подати стислий progress report, окресливши все, що нам вдалось зробити, чим ми переймаємося зараз, що плануємо.

 

ЩО ЗРОБЛЕНО?

Змінилась процедура вступу до ВНЗ. Ми зробили її автоматизованою, а отже – більш прозорою.

Система себе виправдала: нам вдалося зарахувати 85% абітурієнтів у першу «хвилю» вступу – це дуже хороший показник.

Адже раніше в окремих ВНЗ до 40% вступників зараховувалися після завершення офіційних процедур просування рейтингових списків, тобто – непрозоро.

Затверджено новий перелік галузей знань і спеціальностей. Ми намагалися максимально укрупнити спеціальності та наблизити їхній перелік до міжнародних класифікацій.

Навіщо? Це полегшує процедури визнання кваліфікацій, дає змогу ВНЗ створювати нові міждисциплінарні програми, відкриває для випускників кращі перспективи для подальшого працевлаштування (адже спеціальності стають більш широкими) тощо.

Розмови про потребу ревізії переліку велись роками. Але при формуванні нового переліку включалися потужні лобістські інтереси. Бо зберегти старий – означало «законсервувати» чинний баланс у розподілі впливів в університетах.

Забезпечили закріплений у новому законі принцип університетської автономії – адміністративної, фінансової, академічної.

Скасування типових штатних розписів створило передумови для кадрової автономії. Університети отримали змогу реалізації закладеної в новому законі «Про вищу освіту» норми для розміщення коштів на банківських рахунках.

Міністерство довірило університетам самостійно формувати навчальні програми, знявши вимоги щодо обов’язковості окремих навчальних дисциплін.

Крім того, ми створили умови для інтенсивнішої міжнародної співпраці, затвердивши нове «Положення про академічну мобільність» та спростивши процедуру визнання іноземних дипломів (нострифікації).

Приєдналися до «Горизонту-2020». Це відкрило хороші можливості для студентів і науково-педагогічних працівників у сфері міжнародного досвіду. Це дає нам змогу інтегруватися у світовий освітній та науковий простір.

Звісно, законодавчі зміни – це найперше завдання Міносвіти, проте слід також працювати зі самою академічною громадою.

Започаткували серію тренінгів для студентських активістів – із роз’ясненням прав та можливостей студентів за нових умов. Такі треніги вже відбулися в Одесі та Кіровограді.

Далі – у Харкові – 20-21 лютого.

26 лютого в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – перший із запланованої серії тренінг для викладачів та аспірантів на тему «Як публікуватися у міжнародних рецензованих виданнях».

Завдяки офісу Програми «Фулбрайт в Україні» ми залучили до участі іноземних дослідників, що тимчасово перебувають в Україні.

На тренігах виступатимуть також українські науковці, котрі мають відповідний досвід. Вже погоджено проведення таких тренінгів у березні – у Харкові та Львові.

 

НОВИЙ ЗМІСТ ОСВІТИ

Ключовим завданням на 2016 рік є оновлення змісту освіти.

Для цього ми створюємо Науково-методичну раду при Міністерстві на конкурсних засадах.

Наразі оголошено конкурс до науково-методичних комісій, котрі будуть розробляти нові стандарти вищої освіти.

Ми активно запрошуємо долучитись до цього процесу людей, які володіють знаннями та досвідом для розробки стандартів нового покоління – таких людей, що будуть виписувати очікувані компетенції випускника, а не даватимуть чіткі вказівки для університетів, які предмети й у якому порядку треба вивчати.

 

РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО ЗАМОВЛЕННЯ

Чи не найбільш кардинальні зміни, які МОН планує здійснити найближчим часом, стосуються зміни фінансування вищої освіти.

Ми хочемо відійти від традиційної радянської схеми розподілу державного замовлення і перейти на більш сучасну, європейську систему, базовану на показниках успішності діяльності ВНЗ.

Міністерство спільно з представниками ВНЗ та експертами вже напрацювало загальну концепцію та пакет законодавчих змін.

Реформи передбачають, що розподіл державного фінансування вищої освіти буде здійснюватися за формулою, яка враховує як «витратні» показники діяльності ВНЗ (найперше – кількість студентів із числа найкращих, які захотіли навчатись у ньому), так і показники, що ілюструють ефективність діяльності університету (наукові результати, інтернаціоналізація, внутрішня система забезпечення якості, рівень працевлаштування випускників тощо).

Показники ефективності мають збиратися через моніторингові системи для того, щоби ця інформація була об’єктивною та надійною.

Ключове завдання – створити систему розподілу коштів, яка буде прозорою, зрозумілою, обґрунтованою та матиме довіру суспільства.

 

КІЛЬКІСТЬ ВНЗ

Боротьба за якість освіти неможлива без закриття тих навчальних закладів, які не забезпечують належну якість (а деякі з них існують взагалі лише на папері).

Аби студенти, які навчалися за кошти держзамовлення за тією освітньою програмою, яка втратила акредитацію, могли продовжити своє навчання, ми розробили та затвердили спеціальний порядок їх переведення.

Тепер вони можуть продовжувати своє навчання за кошти держбюджету в іншому, кращому навчальному закладі, а університети перестануть спекулювати тим, що в разі втрати акредитації випускники опиняться без дипломів державного зразка, на які вони розраховували при вступі.

За два роки майже 80 ВНЗ (переважно – приватних) втратили ліцензії на ведення освітньої діяльності.

П’ять державних вишів було приєднано до інших, більш потужних університетів. У всіх цих випадках студенти продовжували навчання на тих самих умовах, що і раніше.

Звісно, скорочення кількості ВНЗ не є метою саме по собі.

Важливо – створити оптимальну мережу університетів, котра б відповідала на потреби суспільства, враховувала б економічні, суспільні та демографічні тенденції розвитку.

 

БОРОТЬБА ЗА АКАДЕМІЧНУ ДОБРОЧЕСНІСТЬ

Плагіат, списування чи просто недбале ставлення до продукування академічних текстів стали нормою в українській освіті.

Найпростішим рішенням є перевірка на плагіат усіх робіт – починаючи з курсових і закінчуючи докторськими дисертаціями.

Проблема із функціонуванням антиплагіатних програм не в тому, щоби встановити саму програму, яка здійснюватиме перевірку, а в тому, що наразі немає з чим звіряти.

Зараз наше завдання – створити єдиний національний репозитарій академічних текстів, доступ до якого буде в усіх ВНЗ.

Вони завантажуватимуть туди нові тексти, написані у рамках навчання чи роботи у ВНЗ, перевірятимуть їх на плагіат і поповнюватимуть репозитарій.

Таким чином, база даних буде завжди актуальною. Робота над створенням такої бази вже розпочалась, і це буде потужний поштовх для автоматизації перевірок на плагіат.

Проте важливо усвідомлювати, що перевірка на плагіат – це лише один з багатьох елементів просування академічної доброчесності.

Попри технічні складнощі – він є найпростішим, але не достатнім для вирішення проблеми академічної недоброчесності.

Міжнародна практика показує, що ключовою залишається зміна цінностей, підходів і практик в університетах. Це ілюструють матеріали Ради Європи, підготовлені у рамках діяльності Загальноєвропейської платформи з етики, прозорості та доброчесності в освіті.

Такий процес складніший і триваліший, проте без цього неможливо подолати проблему.

У 2016 році Міністерство освіти і науки України в партнерстві з Американськими радами з міжнародної освіти та за підтримки Посольства США запускає Проект сприяння академічній доброчесності в Україні.

До участі у проекті зголосилися 10 університетів по всій країні.

Завдання проекту – просвітницька та роз’яснювальна робота для студентів та викладачів, сприяння у розробці кодексу честі, допомога у створенні курсу Академічного письма.

ЗНО ПРИ ВСТУПІ НА МАГІСТРАТУРУ: ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ

Ще один амбітний крок, запланований на 2016 рік, – запровадження тестування юристів при вступі на магістратуру.

Зовнішнє незалежне оцінювання, яке справедливо вважається однією з найуспішніших освітніх реформ, дає змогу уникнути корупційних ризиків. Але подібні проблеми зі вступом до магістратури, особливо на юридичні спеціальності, залишаються невирішеними.

Зовнішня оцінка знань абітурієнтів при вступі на магістратуру – питання, яке давно обговорюється.

Звісно, такий іспит можна проводити лише за умови значної схожості у програмах підготовки в різних вишах.

Водночас, ключова ідея реформи вищої освіти – розширення автономії університетів, у тому числі, при формуванні навчальних програм. Тому для багатьох спеціальностей єдиний іспит при вступі на магістратуру є неможливим, адже означатиме значну уніфікацію навчальної програми бакалаврату.

Проте є і чимало спеціальностей, для яких єдиний тест є не просто можливим, а й бажаним.

Право – одна з таких спеціальностей: ступінь схожості програм є високим, бо вони всі відштовхуються від вивчення єдиної законодавчої бази.

Важливо відзначити, що залучення до проекту з пілотного тестування відбувається на добровільних засадах.

Міністерство надає комунікаційний майданчик, проте ініціатива йде від самих вищих навчальних закладів. Адже відповідно до Закону «Про вищу освіту», університети самі обирають метод та форму складання вступного іспиту на магістратуру.

Наразі до проекту приєдналося 11 ВНЗ, які погодилися не тільки розробляти тести, а й провести цього року як експеримент таке тестування на своїх юридичних факультетах.

Триває відповідальна, кропітка і надзвичайно важлива робота над розробкою іспитових завдань, яка була б неможлива без наших стратегічних партнерів – Проекту USAID «Справедливе правосуддя» та Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

За їхнього сприяння було проведено серію тренінгів з основ тестології для представників вишів, та відбувається загальна координація роботи окремих робочих груп всередині проекту.

Окрема увага приділяється його конфіденційності, що є запорукою успішності всього задуму.

З одного боку, розробники розуміють свою відповідальність і письмово зафіксували свої зобов’язання щодо нерозголошення завдань.

З іншого боку, ми попросили Український центр оцінювання якості освіти адмініструвати проведення такого зовнішнього оцінювання, що забезпечить якісний друк тестових матеріалів і їх доставку до місць проведення вступних випробувань.

* * *

Роботи попереду ще дуже багато.

Зміни потребують часу та активної участі усіх сторін – МОНу, місцевих органів влади, ректорів, викладачів, студентів. Адже лише спільні зусилля дадуть результат.

 

Інна СОВСУН, перший заступник міністра освіти і науки України

 

Джерело: http://life.pravda.com.ua/columns/2016/02/19/208359/



Создан 26 фев 2016