Чому Україна ризикує повторити сербський сценарій

 

Чому Україна ризикує повторити сербський сценарій

ММС-інформ Газета по-львівськи



Вимушений перегляд п'ятничних ефірів популярних політичних шоу справляє гнітюче враження.

Передусім, бачимо, ​​що неспроможність вже другої поспіль адміністрації забезпечити демократизацію виборчого законодавства, не кажучи вже про все інше, довела до критичної межі ймовірність створення в парламенті VIII скликання демократичної більшості.

Можливо, цей ризик не для всіх очевидний  хтось все ще готовий розчулитися від заяви Бориса Колесникова про те, що ПР (чий список і без того аж надто сумнівний) не йде на вибори, або прогнозів, що так і не заборонена КПУ «нарешті програє». Та от не минуло й кількох днів, як той самий Колесников ударив в спину фінкою  «риги» не мають наміру визнавати результати виборів, хоча передбачувано висувають кандидатів у мажоритарних округах. Сумно, що замість націоналізації активів і особистої власності злочинного угруповання (лишень із системи державних закупівель за період із 2011 до 2013 року клан Януковича витягнув понад $ 56 млрд  станом на серпень резерви Нацбанку становили менше $ 16 млрд), нація змушена дивитися на ці фізіономії на екрані й вислуховувати їхні московські темники.

Варто поглянути й на інше  як формуються комісії, хто входить до складу ЦВК, які коаліції створюють на округах, і куди «перепливають» регіонали з партії, що розпалася.

Крім того, вже не кажучи про те, що і заяви ПР (ох, написано за тиждень до рішення КПУ йти на вибори і заяви «Хюндая»), і прогнози щодо КПУ  це ще надвоє бабка ворожила, неважко помітити, як кілька умовно демократичних партій, цілком рівновеликих, конкурують за 226 округів за списком з бар'єром у 5% і за одного такого-сякого виборця (нехай навіть таких сьогодні понад 60%).

Я б хотів нагадати, що в умовах закону імені Портнова, подолання 5% з мінімальним spoil of war (а він буде мізерним, враховуючи, скільки політичних сил тупцює на одному електоральному кілометрі), результат в 5% у загальнонаціональному округу конвертується лише в 11,25 місця. Із 12 місцями фракції в ВР (а всі права, згідно з регламентом ВР, належать фракціям) не створиш. Крім кількості пропорційних мандатів, необхідний, як мінімум, один мажоритарний.

Є й інші «дрібниці».

Мажоритарні округи  з деяким застереженням щодо напівзруйнованої ПР, пріоритетні шанси перемогти в них зараз у руках ... чинних депутатів від цих округів. Тобто, у «Батьківщини», «Свободи» і «УДАРу» (останній начебто йде на вибори з президентською політсилою, але апетит, як ми бачимо, розпалюється під час їжі, це показав приклад «Народного фронту», який від Тимошенко пішов , а до Порошенка не прийшов). Тим часом, одне з угрупувань «крипторигів»  «сильні українці»  висунули кандидатів у більшості мажоритарних округів.

Упевнений, ми незабаром упізнаємо безліч прізвищ у списках, а особливо в округах під найбільш химерними брендами. Ні, технологи вже працюють, тому помилок на кшталт «Партія терористів України» (ПТУ) або «Об'єднання героїв-ополченців» (ОГО) не буде. Хіба мало хороших і незрозумілих назв  «Мир та розвиток», «Нова стабільність», «Демократія тут і сьогодні»?

До речі, цікавий момент - як відомо, у нас скоротили кількість мажоритарних кіл, з відомих причин.

Але ж є Конституція та виборче законодавство, яке ніхто не скасовував  звідси й у зародку підмочена легітимність майбутнього парламенту. Таким є результат чергової спроби налити нове вино в старі міхи  на дні залишається суцільний твердий елемент.

Коли на «Шустер-Live» одного з персонажів запитали, які ж реформи проведено за лютий-вересень, з’ясувалося, що створено Національну гвардію, сформовану, власне, «Самообороною Майдану», якщо хто забув. Тож це взагалі не смішно. Старі еліти усіма способами намагаються налагодити опір  і ефективний  через будь-які метаморфози. Інший «демократ» вислизнув від прямого запитання  що ріднить генпрокурора Махніцького з Сергієм Ківаловим. І не варто виправдовуватися тим, що не вистачило, мовляв, голосів для реформ. Коли Олександр Турчинов не випускав депутатів із зали, а за дверима стояв народ, який попервах навчив уму-розуму старого перевертня Журавського (цей автор законопроекту про наклеп знову повзе у одномандатному округу), законодавці раптово стали голосувати як по маслу. Навіть за люстрацію. І за кастрацію проголосували б  під Януковичем лежали, бо дорожили своєю шкурою, то й на гаремну посаду погодилися б.

Сумно, хоча і зрозуміло чому  але ще з кінця липня верхівка держави намагається стримати логічний транзит революції на новий етап.

Так стається чи то через класову обмеженість (прагнення переплетених між собою олігархії і чиновництва зберегти свої привілеї), чи то через інтелектуальний дефіцит (лише недалека людина не розуміє, що не існує засобів проти снігової лавини або виверження вулкана), чи то через інтриги державних зрадників. Приміром, канал «Інтер» офіційно визнав, що працює на Януковича і «Газпром». Абсурдно, але «Український медіа-холдинг», як виявилося, до цих пір належить Сергію Курченкові, а директором призначено путінську підстилку Олену Бондаренко. До речі  влітку цей холдинг «нагрів» автора цих рядків на $ 75. Дрібниця  а неприємно. Попереднім господарем підприємства був глава адміністрації нинішнього президента Борис Ложкін. Знаєте, я вже не буду говорити про те, що Міноборони не спромоглося зробити замовлення польським військовим заводам, в той час, як мільярди гривень лежать мертвим вантажем на казначейських рахунках. Це вже діагноз.

Швидше за все катавасія в верхах відбувається через усі три вищезгадані причин в різних комбінаціях щодо різних питань.

Тому прогноз буде такий.

По-перше, якщо парламент буде обрано, розклад у ньому буде дивним не лише для обивателя, а й для тих, хто заварив цю несмачну кашу. Чимало мандатів отримають партії, які відсторонилися від брудних компромісів. Таких партій  три. З них дві мають непогану перспективу отримати суттєві пакети, а одна  в зоні невизначеності.

По-друге, цей парламент, якщо йдеться про прогрес, буде не значно ліпший за сьогоднішній. Баласт у ньому збережеться. За іронією долі, перед реакціонерами тепер те саме завдання, що й в опозиції зразка жовтня 2012: отримати змогу блокувати конституційні зміни. І капловухість демократичних угруповань цілком здатна до цього призвести.

По-третє, Рада нового скликання не проіснує довше за нинішню. На це вказує дроблення виборця, амбітне суперництво лідерів, брак як реалістичної програми перетворень в основних гравців, так і абсолютна відсутність бажання у цих основних гравців займатися реформами. Якби це було не так, Яценюк не пропонував би таких законопроектів, Порошенко не оголошував би про те, що у нього є якась програма аж до 2020 року (сподіваюся, її не McKinsey готувала ?!), а вибори відбувалися б за новим, а не за шахрайським законом.

І по-останнє  шкода, та ми звалюємося в колію пост-мілошевічевої Югославії, в якій дюжина партій розірвала спадщину революції «на катрани», а сьогодні отримала при владі главу держави і парламентську більшість із проросійських колабораціоністів. На щастя, хоча б нинішній прем'єр Олександр Вучич  прихильник євроатлантичного шляху Сербії. А поза тим, Белград утратив майже 15 років у безплідному борсанні.

Проти нас воює кремлівська орда  і 15 років у нас немає.  

Немає навіть 15 місяців.  

Розвернути штурвал історії вбік від бєлградського рифа може тільки організований народ.

 

Максим Михайленко

Джерело: http://hvylya.net



Создан 26 сен 2014