МВФ зробив помилку, коли позичив гроші Україні

 

МВФ зробив помилку, коли позичив гроші Україні

Газета по-львівськи



Що пишуть про нашу державу світові ЗМІ

Західні фінансові аналітики розмірковують над економічним характером кризи в Україні. Усі вони погоджуються, що для порятунку нашої економіки від дефолту позичених МВФ $17 млрд може бути замало, а російський чинник та війна на Донбасі лише ускладнюють цю ситуацію.

Український шлях Європи до нормальності

Ерік Берґльоф, головний економіст Європейського банку реконструкції та розвитку, у статті для Project Syndicate пише про ті сфери, у яких Європа та Росія мають співпрацювати, щоби стабілізувати економіку України.

Першою сферою є український фінансовий сектор. Його активно кредитували західні та російські банки, які тепер мусять співпрацювати для підтримання фінансової стабільності в Україні. Берґльоф заявляє, що українська банківська система перебуває у глибокій скруті, але принаймні з російськими фінустановами, що присутні в Україні, західні банки та міжнародні фінансові інституції ведуть конструктивний діалог, зокрема, на зустрічах так званої «Віденської ініціативи».

Другою сферою є «газовий сектор» України, у якому ЄС та Росія мають спільні, на думку Берґльофа, інтереси – Росія хоче мати гарантований попит на свій газ, а Європа й Україна хочуть мати стабільні ціни і гарантоване постачання газу. Свідченням цього є угода, укладена минулого місяця між «Газпромом» та «Нафтогазом» за посередництва ЄС. Берґльоф уважає вкрай необхідним проведення Україною реформ у цій галузі, як і перехід української ГТС під контроль міжнародного оператора.

Третьою сферою є торгівля. Угода між Росією, Україною та ЄС про порядок тимчасового застосування угоди про асоціацію Україна-ЄС стала, за Берґльофом, ще однією можливістю «визнати існування спільних інтересів». Він сподівається, що усі три сторони знайдуть ще вигоду для себе на тристоронніх переговорах щодо режиму торгівлі, позбавлених ідеологічних чи політичних складників.

Головний економіст ЄБРР вважає, що співпраця у цих трьох сферах може, принаймні, створити потенціал для відбудови довіри та обміну думками. Ті міжнародні інституції, що були засновані для підтримки довіри між Росією та Заходом, зараз не можуть виконувати свою функцію, але, як він наполягає, вже зараз «слід докласти усіх зусиль для відновлення їхнього конструктивного потенціалу, коли зміниться геополітична ситуація».

Дилема українського державного боргу

Баррі Айхенґрин, професор економіки Університету Каліфорнії, Берклі, та Доменіко Ломбарді, директор програми досліджень світової економіки Центру інновацій у сфері міжнародного управління, у статті для Project Syndicate вважають, що Міжнародний валютний фонд у квітні цього року надто оптимістично оцінив перспективи української економіки та здатність державного і приватного сектора виконувати зовнішні зобов'язання. Україні буде точно замало $17 млрд, які МВФ погодився позичити їй за затвердженою навесні програмою кредитування.

МВФ сподівався, що напруга у відносинах України з Росією невдовзі спаде, і Україна зможе позичати гроші на ринках капіталу. Проте, загострення конфлікту сприяло підвищенню оцінок ризику при інвестуванні в українські урядові облігації і скоротило доступ Києва до зовнішнього фінансування. Зросла ймовірність дефолту.

За нормальних умов не було б серйозних підстав для занепокоєння. Ще минулого року державний зовнішній борг України становив менше 40% ВВП. Але зараз виникли короткострокові проблеми з ліквідністю, що випробовують її здатність обслуговувати свій борг.

Айхенґрин та Ломбарді вказують на те, що високий ступінь невизначеності зі спроможністю України обслуговувати свій борг, робить її ідеальним кандидатом для репрофайлінгу – продовження терміну погашення облігацій зі збереженням їх номінальної вартості та, зазвичай, купонних ставок. Репрофайлінг можна було б поєднати з програмою реформ та кредитуванням з боку МВФ.

Репрофайлінг має також низку переваг у порівнянні з примусовою реструктуризацією, яка може вилитися у тривалу втрату довіри до України, а також інші соціальні та фінансові втрати. Кредиторів варто переконувати добровільно погодитися на умови репрофайлінгу.

Натомість, МВФ не варто рекомендувати інші варіанти допомоги Україні – повне гарантування її зобов’язань або ж масштабну примусову реструктуризацію боргу, адже вони явно поки що будуть занадто радикальними і дорогими рішеннями для проблем України. Продовження терміну погашення облігацій – саме те, що потрібно Україні для проходження крізь шторм.

Причина, чому інвестори та уряди можуть несхвально поставитися до ідеї з репрофайлінгом, полягає у їхньому побоюванні, що якщо одна країна (наприклад, Україна), піде цим шляхом, то інші у її становищі теж почнуть пропонувати інвесторам продовжити термін погашення, дестабілізуючи цим світову фінансову систему. Через це уряди можуть рекомендувати МВФ просто збільшити обсяги кредитування України чи інших держав, що можуть опинитися у подібній ситуації.

Проблема з державним боргом України полягає ще й у тому, що якщо він буде визнаний таким, який Україна не зможе з великою ймовірністю обслуговувати, то МВФ, за правилом «системного винятку», вигаданого спеціально для Греції, може вирішити просто збільшити обсяги її кредитування, хоча це зовсім не сприятиме розв’язанню її проблем. Впливові країни-члени МВФ, на жаль, поки що чинять опір скасуванню «системного винятку».

Україні загрожує економічних крах через загострення війни

Емброуз Еванс-Притчард, фінансовий оглядач The Daily Telegraph, у своєму коментарі передає сумніви економічних аналітиків стосовно того, що нинішня програма співпраці України з МВФ ґрунтується на правильних припущеннях. Економісти вважають, що МВФ зробив помилку, погодившись позичити Україні $17 млрд, оскільки тепер Україна спалить ці гроші, звалюючись у повноцінну валютну скруту, а ринки капіталу вже готуються до ймовірного дефолту.

Еванс-Притчард указує на те, що гривня падає, «відколи стало ясно, що Мінське перемир’я з бойовиками на Донбасі зазнає краху». Через втрату українською валютою майже половини цінності від початку цього року, українському бізнесу, банкам та державі стало значно важче обслуговувати зовнішній борг ($60 млрд). Оглядач ставить під сумнів також те, що Україна погодиться погасити другу частину свого боргу перед «Газпромом» – $1,6 млрд – про що вона домовилася з Росією наприкінці жовтня за посередництвом Європейської Комісії. Причиною може стати немаскований перетин російсько-українського кордону російськими танками, артилерією та військовими.

Тімоті Еш зі Standard Bank вважає, що Україні потрібна зовнішня підтримка та валютні резерви для підтримки курсу гривні, але обіцяних грошей МВФ їй точно буде замало.

Помилка МВФ з Україною, як кажуть інші аналітики, зокрема, з Capital Economics, полягає у тому, що він, як і у випадках Греції та Аргентини, вирішив позичити великі гроші країні, що прямує просто до банкрутства. За правилами МВФ, варто змусити кредиторів України до списання частини боргу. На жаль, МВФ дуже недооцінив шкоду, яку заподіяв економіці України конфлікт на сході.

Своїм рішенням позичити Україні $17 млрд МВФ врятував російські державні банки, австрійських позичальників, а також тих західних інвесторів, яких критики звинувачують у підтримці попереднього режиму, зокрема групу управління активами Franklin Templeton Investments, що наприкінці 2013 року зосередила у своїх руках українські облігації з номінальною вартістю у $7,3 млрд.

МВФ винагородив також ті «фонди-хижаки», що дешево скуповували українські облігації, поставивши на те, що Україна є занадто важливою з геополітичної точки зору, щоби їй дозволити збанкрутувати.

Тімоті Еш також згадує, що ці інвестори в українські облігації були «частиною проблеми», а тому мають зараз нести частину тягаря.

Ашока Моді, у минулому економіст МВФ, що займався порятунком країн Єврозони, вражених недавньою кризою суверенних боргів, уважає: від самого початку вже було ясно, що Україна потребує «дуже глибокого списання частини боргу» для відновлення своєї спроможності обслуговувати решту своїх зобов’язань, особливо, зважаючи на падіння експорту та зростання зовнішнього боргу до 75% ВВП.

Неясно, чому МВФ знову зайняв позицію, у якій його підозрюють у тому, що він задовольняє (безвідповідальних) кредиторів. Економіка України, на думку Моді, занадто мала, щоби становити будь-який системний ризик для світової фінансової системи.

Крах економіки України. Не варто покидати Київ

У своєму редакційному коментарі тижневик The Economist переконує, що українська економіка потребує більшої допомоги Заходу, особливо інвестицій в інфраструктуру. Видання вважає, що Захід робив щедрі обіцянки Україні, але поки що не поспішає їх виконувати.

Причиною загострення кризи української економіки є конфлікт у Східній Україні, а також торговельні санкції Росії проти України. Захід, на жаль, недооцінив їхній вплив. Програма кредитування МВФ передбачала виділення Україні протягом 2 років $17 млрд. Інші донори пообіцяли менші суми. Загалом, $27 млрд було, на перший погляд, достатньо для уникнення дефолту та стимулювання зростання.

Тих $7 млрд, що їх вже отримала Україна, було достатньо, щоб уникнути проблем з обслуговуванням боргу, але недостатньо, щоб відновити зростання в економіці, яка була вражена конфліктом значно глибше, ніж будь-хто передбачав ще півроку тому. Актуальний прогноз падіння ВВП удвічі більший, ніж прогноз із квітня. Споживачі зіштовхнулися з вищими рахунками за енергію та пальне, приватний капітал залишає Україну, а гривня знецінюється. Ще у серпні МВФ підрахував, що за «негативним сценарієм», в України виникне потреба у додаткових $19 млрд у 2015 р. Проблема у тому, що актуальний прогноз вже гірший за «негативний сценарій».

Тижневик нарікає, що програма реформ в Україні, узгоджена з МВФ, тепер виглядає не зовсім адекватною, особливо з точки зору швидкості та методів їх проведення. МВФ хоче, щоб Україна скоротила бюджетні видатки на 3% ВВП до 2017 р., тобто затягнула пояс, як Греція після її порятунку 2010-го.

Український уряд та МВФ досі стверджують, що Україна може обслуговувати свій борг, хоча й державний борг зріс з 40% ВВП у 2013 році до, мабуть, близько 70% у 2014 р. Повірити у це важко. Україна за підтримки МВФ має вже зараз розпочати переговори про реструктуризацію свого боргу з кредиторами, у яких є її облігації. Ясно, що їй буде необхідна більша допомога, ймовірно, ще $20 млрд. Західні уряди мають дати ринкам зрозуміти, що вони нададуть Україні ці гроші. Особливо могли б бути щедрішими США.

Реформи в Україні мають зосередитися не на скороченні видатків, а на стимулюванні інвестицій, зокрема, в енергетиці. Через занижені ціни підтримка «Нафтогазу» коштує Україні понад 4% ВВП щороку. «Енергоощадність» – на рівні однієї третини від середнього у ЄС рівня. Гроші МВФ можна було б з користю витратити на закупівлю і встановлення лічильників тепла та заміну котлів. Це створило б також робочі місця. Водночас, варто було б інвестувати у видобуток природного газу, адже Україна може, за певними підрахунками, забезпечувати себе газом самостійно.

Проте, поки що ніхто у МВФ не вів розмови про потребу України у лічильниках тепла, і жодному уряду не подобається визнавати, що він не зможе погасити свої борги. Але, як вважає The Economist, все це має більший сенс, ніж нереалістичні припущення щодо стану української економіки.

В іншій своїй статті, під назвою «Буде ще гірше» The Economist акцентує на тому програма МВФ з її скороченнями бюджетних видатків та підвищенням цін на газ і тепло гальмує зростання попиту в Україні, економіка якої вже скорочується. Масштаби цих скорочень видатків та підвищень цін можуть спричинити заворушення, як це вже було у Греції.

Зробити Україну заможною можуть лише приватні інвестори. Для їхньої появи необхідні величезні інвестиції в інфраструктуру, особливо у зруйнованій війною Східній Україні. МВФ надає лише короткострокові кредити, а не довгострокові, необхідні для таких інвестицій. США та ЄС поки що не поспішають з рішеннями.

Українська енергетика теж потребує інвестицій – для підвищення енергоощадності та власного видобутку газу. Проблема у тому, що уряд підвищив податки для газовидобувних компаній. У такий спосіб він точно не заохочує до інвестицій у галузь. Порошенкові та його західним союзникам слід замислитися над заходами, що стимулюють зростання, інакше неминучими видаються сповзання у хаос та дефолт.

Від листопада 2014 р. і до кінця 2016-го Україна мусить виплатити близько $14 млрд для погашення старих боргів. Близько $700 млн на місяць вона має витрачати на імпорт газу з Росії. Тим часом, її валютні резерви скоротилися до $12 млрд. Сума виплат може зрости ще на $3 млрд, які Росія позичила Україні у грудні 2013 року шляхом викупу її облігацій. Ці гроші були позичені за важливої умови: якщо співвідношення українського держборгу до ВВП перевищить 60%, Росія може вимагати дострокового погашення боргу. Це, своєю чергою, може викликати автоматичний дефолт за іншими урядовими облігаціями. Офіційні дані про заборгованість опублікують у березні. Як очікують, державний зовнішній борг буде значно більшим за 60% ВВП, тому Росія зможе спричинити дефолт України...

Джерело: http://ipress.ua



Создан 05 дек 2014